?

Log in

Море всередині
Жодного разу не був на морі? Що ти скажеш на небесах? Там же тільки і розмов, що про море...
В Крим через Рим, або мої польсько-шведсько-дансько-французькі походеньки 
4th-Mar-2014 02:30 am
Якщо описати мою останню зимову подорож, то вона буде виглядати точно так, як на цій карті.

" alt="путешествие странами шенгена" />

Основною ціллю моєї поїздки був Стокгольм. Звісно, нормальна людина сказала б, що сідай в Києві на літак і гоу в Швецію!
Я ж належу до тієї частини "ненормальних", які їдуть в одне місце, а потрапляють в інше.
Ось і вийшов у мене маршрут Рівне-Варшава-Стокгольм-Копенгаген-Стокгольм-Варшава-Париж-Руан-Дьєпп-Париж-Гданськ-Варшава-Рівне
Частина 1. Україна-Варшава
Чому летіти в Стокгольм не з Києва, а з Варшави?На це у мене були дві причини: 1) Отримати польський шенген набагато легше за шведський: дійсно дружні сусіди нам із радістю його відкривають, тому Польща залишається країною, яка щороку видає візи найбільшій кількості українців
2) в Україні, крім Wizz Air, лоу-костів взагалі немає, хоч і останній далеко не лоу, якщо послідкувати за цінами. Найближча ж країна, звідки можна полетіти на борту найдешевшої ірландської авіакомпанії Ryanair, - Польща. Ось і вийшло, що купити квитки з Польщі в Швецію (туди й назад) + квитки з України в Польщу (туди й назад) дешевше, ніж полетіти в Стокгольм із Києва з AirBaltic або чимось в цьому роді. Тим більше, у Варшаві в мене живе одна з найдорожчих людей, тому гарна компанія була мені забезпечена:)

Частина 2. Варшава-Стокгольм
Вилетівши із аеропорта Вашави, вже через 1 годину і 6 хв. я була в столиці Карлсона. Оскільки сестра з Франції прилітала із запізненням, а наш літак приземлився майже на півгодини раніше, там я її й очікувала, щоб потім провести незабутні дні в рідній тепер Швеції

Частина 3. Стокгольм-Копенгаген
Один день своєї скандинавської мандрівки ми вирішили присвятити Данії. Після дня, проведеного в столиці Копенгагену та цьогорічного господаря Євробачення, я пожалкувала, що ми мали так мало часу там. В цьому місті можна гуляти днями і ночами.

Частина 4. Копенгаген-Стокгольм
Дорога назад в рідний Стокгольм, найпрекрасніша моя залізнодорожна мандрівка, а разом з тим, одна із найбільш захоплюючих і лякаючих. Майже під'їхавши до Стокгольму сестра заснула так, що збудити я її не могла. Я штовхала її, стукала біля вух двома пляшками, об стіл, смикала і голосно гукала. Сусіди навпроти дивились на неї із страхом: виглядало так, наче я накачала її наркотиками і везу в Стокгольм, щоб викинути тіло:) А мені ставало дедалі страшніше: вона спляча, із шапкою на очах, яку я боюсь підняти, я прислухаюсь до дихання, і думаю, що якщо зараз не прокинеться, буду просити сусідів і працівників поїзду будити її. Через 5 хв після прибуття у столицю, майже о 12 ночі, коли з потяга вийшли геть усі, ВОНА нарешті прокинулась! НЕ розуміючи, що відбувається, і чому я її буджу, до речі. Ось так. Не спала ніч перед цим я, а сплячою красунею виявився дехто інший.

Частина 5. Стокгольм-Варшава
Останню ніч вирішила не спати: життя занадто коротке, а я люблю насолоджуватись кожною хвилиною подорожі, та й, лігши спати, я б проспала навіть літак. Отже, довге прощання із хостами, яких ми стали називати "second mommy and daddy", остання прогулянка містом, очі, мокрі від сліз і Стокгольмського дощу. Я знову у Варшаві з подругою.

Частина 6. Варшава-Париж
Рішення купити квитки у Францію я прийняла спонтанно. Я довго вагалась, спочатку хотіла в Бельгію, але з кожним днем щось всередині мене казало, що в Брюссель мені цього разу не потрібно. За 3 дні до відльоту я купила квиток в Париж, вирішивши, що звідти поїду до сестри в Нормандію. Батькам не говорила: вирішила зробити сюрприз. І ось, я в Парижі, пишу тату повідомлення: "Якщо ви хочете знати, де я, включіть о 12 ночі Скайп. merci beaucoup!" Звісно, смс виглядала не дуже веселою: ще вчора я говорила з сім'єю по Скайпу, ніяким боком не натякаючи на те, що зранку кудись лечу. А тут на тобі - я у Франції. В тата істерика, і він готується висказати мені по інтернету все:) А я в Парижі, вдруге, вже як у себе вдома. Тут +9С! З України я виїжджала при -20! Парижани в балетках, з розстібнутими пальтами і плащами. А в мене всього півдня, щоб знову пройтися рідними містами.

Частина 7. Париж-Дьєпп
О 21:00, приїхавши на Паризький вокзал Saint-Lazarre, я сіла в зручний потяг, щоб зовсім скоро бути в Нормандії, де шумить Ла Манш, а зовсім недалеко, через океан, Британія. Дьєпп - невелике красиве місто на березі океану. Тут я провела 2 прекрасні ночі з сестрою і її бойфрендом. Тут я здвонилась по Скайпу з батьками, які до цього часу вже зовсім заспокоїлись.

Частина 8 Дьєпп-Руан-Дьєпп
Наступного дня ми з сестрою, сівши зранку на потяг, відправились у столицю Верхньої Нормандії, Руан. Місто з прекрасними вузькими вуличками, кольоровими будинками, готичними соборами - ця архітектура вражає і надихає. Між іншим, саме після цієї подорожі, я окунулась в архітектурну зйомку. Це затягує. В Руані ми провели півдня, вирушивши назад у Дьєпп. Там чекав Ла Манш, злива, чудове фондю з вином, мохіто і макарена.

Частина 9. Дьєпп-Париж
А зранку мене чекав потяг до Парижа. Вирішила їхати із самого ранку, щоб мати півдня в запасі, не хотілось відразу в аеропорт. Париж прекрасний зранку, коли місто тільки прокидається. Здається, всього за півдня я обійшла стільки місць. А прощатись, звісно, біля Собору Паризької Богоматері. Це вже як традиція.

Частина 10. Париж-Гданськ
Ця частина мала б називатись "Париж-Варшава", але вийшло, що вийшло. Ми полетіли назад до Балтійського моря. Через погані погодні умови літак навіть не злетів з Брюсселя (того самого Брюсселя, в який я хотіла летіти!). Тому в Парижі, де теж починало зривати дах від вітру і зливи, нашого літака не було. Натомість нам запропонували летіти в Гданськ або Познань. Я вибрала перший варіант, а до цього, звісно, паніка: гроші закінчуються, інтернет не підключається, квиток з Варшави додому на інший день попросила подругу змінити на наступну дату. Я думала, в Гданськ ми не долетимо. Як виявилось потім, так думала не одна я.

Частина 11. Гданськ-Варшава
Прилетівши в місто на півночі Польщі, я познайомилась із такими ж "щасливчиками", і ми разом почали кумекати, як дістатись до Варшави. Я, полячка, туркеня і француз провели чудові 5 годин разом, перш ніж сісти у потяг, де, за приємними розмовами мали провести ще 6. Здавалось, ми знаємо один одного із якогось минулого життя.

Частина 12. Польща-Україна
Я, мабуть, не буду дивною, якщо скажу, що ця частина мені сподобалась найменше. Не тому, що я не люблю, коли щось закінчується, а тому, що я закохана в дорогу. Хтось після цих пригод давно плюнув би на все, і сказав би, що пора додому. А я б взяла плюнула на все і сказала б, що їду далі. Тільки не так легко плюнути на все, коли в паспорті закінчується віза, а на картці - гроші. Та й зачекались мене уже.
This page was loaded May 26th 2017, 7:00 pm GMT.